|
Мы не женщины и не мужчины... - Dmitriy NDOA
Порой мы забываем кто мы такие, если дети Божьи, то должны полностью посвятить себя на служение Богу. Каждый может нести труд, маленький или большой!
Господь даровал нам прощение, и дал возможность потрудиться в Его винограднике, во славу Его и для плодов, которые имеют вечную ценность! С надеждой ждали - Ионий Гедеревич
З тобою, Боже, відкриваю світ - Елена Качан
>>> Все произведения раздела Поэзия >>>
|
Публицистика :
Предопределенность - Александр Грайцер
Поэзия :
Господня ноша - Анатолий Болутенко
Проза :
Ясени - Мучинский Николай
Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є. |
