Старец Лавр на свете жил,
Праведником среди людей слыл,
Решил грехи пред Богом отмолить,
Ушёл в горы,чтоб одиноко жить.
Много был в молитве и посте,
Неожиданно вернулся он к себе,
Жить уединенно продолжал,
Он молитвой Бога почитал.
Проживал Фаддей в том селе,
Завидовал старцу и сказал себе:
"Пойду я в горы святость обрести
И близость с Господом найти."
Поведал он мечту сельчанам
И это стало жизни планом,
Уединился он в горах один,
Поставил цель достичь глубин.
Он постоянно в моленье пребыл,
Кажется полностью Богу служил,
Но через месяц в село вернулся,
Народ к дому его потянулся.
"Чем ты занимался там,Фаддей?
Жил ли отдельно от людей?
Сумел ли святей на деле стать?
Очистить душу и плоть обуздать?"
"Нет"-Фаддей со вздохом отвечал-
"Я был один,но многое лгал,
Ночами я блудил,днём-клеветал,
В гневе дома людские поджигал.
Я на Бога нередко роптал,
Овощи у людей воровал,
Ещё я ненавидел друзей,
Жестоко убивал я людей."
"Как так?"-народ не понимал-
"Может в шайку ты попал?
может в горах был не один?
Где же был твой Господин?"
"Да только телом я был один,
И в молитве время проводил,
А душою был я средь людей,
Враг искушал"-вздыхал Фаддей.
"Что не мог руками,телом исполнять,
Грешных мыслей было не унять,
Есть секрет,который не понять,
Мысли греховные трудно поменять.
Устал в борьбе, я домой пришёл,
Святости себе там я не нашёл,
Легче было смирять мне плоть,
Не услыхал там меня Господь."
Старец праведник мимо проходил.
"В чём причина?"-его Фаддей спросил.
"Я ведь месяц себя постом смирял,
Почему же святее я не стал?"
"Да Господу нужно всё отдать,
Ничего в жизни себе не оставлять,
Душу,сердце,мысли, даже плоть-
Пусть возьмёт на служение Господь.
Ты Богу сердце своё не отдал,
Плотью- смирялся,душой- бунтовал,
Богу поклонись в сердце и душе,
Вот будет тогда благо тебе.
Чтобы перед Ним чистым сердцем быть,
Нужно свято Господу служить,
Кровь Святая сердце обновит,
Любовь Его всю сущность изменИт.
Грех не будет жизнью обладать,
Слово Божье будешь исполнять,
Если в смирении к Господу придёшь,
Познаешь Бога, святость обретёшь."
***********************************
Мораль притчи подведём итог:
Что же хочет от нас в жизни Бог?
От людей не надо отделяться,
Перед Богом нужно нам смиряться,
Всю свою жизнь Богу посвятить,
Наше сердце Бог может изменить!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
