Осінь...Розбиває дощами дороги,
Оббиває дошкульними вітрами пороги.
Виє,плаче,дощем заливає,
А тоді усміхнеться і сонцем заграє.
Заблистять в позолоті осінні дороги,
Ніби барвами пишуть,прощавайте,сердечні тривоги.
І пташина протяжно курличе у небі в прощанні,
Ніби хоче сказати,не сумуйте,в останнім бажанні.
Так життєві дороги,суєтою бувають розмиті
І високі бажання,як пороги, роками розбиті.
А невдачі,як хмари нависнуть...Та я ні,не сумую,
Крок за кроком в небесну країну, за руку з Ісусом прямую!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : СКАЖИ ИМ: КАК СИЛЬНО Я ИХ ЛЮБЛЮ! - Андрей Жаворонков Я всюду с тобой, куда бы ты себя не загнал. Я был с тобою, до того, как ты впустил Меня в свою жизнь. Я не оставлю тебя и не покину тебя, даже если ты отречешься Меня… Что бы ты не сделал, как бы низко не пал, ты не перестанешь быть Мне сыном. Мне не важно, кем себя считаешь ты. Мне важно кем Я, тебя считаю. Ни что, не в силах отменить нашего родства. Не убегай от меня. Я нуждаюсь в тебе.